зозулин

ЗОЗУ́ЛИН, а, е. Прикм. до зозу́ля.

Листків зеленії вуста солодке шлють зітхання… І лічить радості літа зозулине кування (Сос., Солов. далі, 1956, 26);

Левко.. спідлоба вивчає веснянкувате обличчя Матвія, сміється в душі: не обличчя, а зозулине яйце (Стельмах, І, 1962, 93);

// Такий, як у зозулі.

[Молодиці й дівчата (жалібно):] Ой, коли б ми, нещасливі, Зозулині крила мали, То б ми з вами, козаками, День і ніч літали (Н.-Лев., II, 1956, 445).

∆ Зозу́лин льон див. льон;

Зозу́лині сльо́зи (Listera) — трав’яниста рослина з гронами дрібних зеленувато-жовтуватих квітів.

Значення в інших словниках

1. зозулин — зозу́лин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зозулин — -а, -е. Прикм. до зозуля. || Такий, як у зозулі. Зозулині сльози — трав'яниста рослина з гронами дрібних зеленувато-жовтуватих квітів. ** Зозулин льон — те саме, що політрихум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зозулин — Зозу́лин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зозулин — Зозулин, -на, -не 1) Кукушкинъ. 2) раст. а) зозулині рушнички. Listera ovata В. ЗЮЗО. І. 127; б) — сльози. Listera ovata В. ЗЮЗО. І. 127, Orchis militaris L. ЗЮЗО. І. 130; в) — черевички. раст.? г) — чоботи. раст. Orchis ustulata. Шух. І. 22.  Словник української мови Грінченка