зозулиця

ЗОЗУЛИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що зозу́ля.

Та кувала зозулиця, Ой, на моїм то́ку: Чи чули, ви, люди добрі, Дев’ятого року? (Укр.. думи.., 1955, 235);

Зозулиця кує у гаю (Шпорта, Вибр., 1958, 466);

*У порівн. Відчинила [неня] двері — і упала синові на груди. Зозулицею заголосила (Хотк., II, 1966, 109).

Значення в інших словниках

1. зозулиця — зозули́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. зозулиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що зозуля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зозулиця — ЗОЗУ́ЛЯ (птах), ЗИГЗИ́ЦЯ нар.-поет., ЗОЗУЛИ́ЦЯ рідко. Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (В. Сосюра); Вона стояла на валу, як Ярославна в Путивлі. Тільки не ламала рук. Не квилила зигзицею (Л. Дмитерко); Зозулиця кує у гаю (Я. Шпорта).  Словник синонімів української мови