золотенький

ЗОЛОТЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. Пестл. до золоти́й.

Сонечко вранішнє золотеньке, червоненьке, уже.. осяяло все (Тесл., З книги життя, 1949, 16);

Чарочка золотенька; Золотеньке яєчко.

2. у знач. ім. золоте́нький, кого, ч.; золоте́нька, кої, ж.; золоте́ньке, кого, с., нар.-поет. Пестливе називання кого-небудь (перев. у звертанні).

У таких літах один мій родич ще страву у вухо заносив, не сила його ще була, мого золотенького, у ротик вправити (Вовчок, І, 1955, 330);

// ірон.

— Ах, золотенький! — скрикнула дівчина.— Але золотенький і діамантовий уже повідомив професорку, що ми сьогодні іменин не справляємо,— скрипуче закінчив Матвій Матвійович (Вол., Місячне срібло, 1961, 62).

Значення в інших словниках

1. золотенький — золоте́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. золотенький — -а, -е. 1》 Пестл. до золотий. 2》 у знач. ім. золотенький, -кого, ч.; золотенька, -кої, ж.; золотеньке, -кого, с., нар.-поет. Пестливе називання кого-небудь (перев. у звертанні). || ірон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотенький — Золоти́й, -а́, -е́ 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. З золотими перснями на руці. МВ. ІІ. 31. 2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Хата, 2. ум. золотенький, золотесенький.  Словник української мови Грінченка