зористий
ЗОРИ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зо́ряний.
Ніч була ясна, зориста (Коб., III, 1956, 460);
«Мамаю? Невже… невже це ти?» ..ласкаво й радісно спитали очі вірної дівки і тут же, зористі, погасли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 281).
Словник української мови (СУМ-11)