зорудувати
ЗОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. перех. Зробити, поладнати що-небудь.
Зорудувавши все, я побігла на двірець залізниці (Фр., IV, 1950, 366);
Ніхто краще за нього не зможе сієї справи зорудувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 166).
2. неперех., з ким — чим. Справитися з ким-, чим-небудь.
Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Барв., Опов.., 1902, 284).
Словник української мови (СУМ-11)