зрадіти

ЗРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., без додатка, кому, чому, з кого — чого, розм. ким, чим. Відчути радість.

Зраділи всі [звірі], що Лис такий моторний, Що буде їм вечеря і обід (Гл., Вибр., 1951, 110);

Пішов би я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому (Шевч., II, 1953, 67);

Навіть як запропонував Корній піти до дубів — кавуни їсти, відмовився [Павлуша], зрадівши нагоді залишитися самому (Головко, II, 1957, 272);

Зітхнула [Сахно] легко, зрадівши з того, що тут таки є живі люди (Смолич, І, 1958, 64);

*Образно. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов, що сонце, зрадівши щастям землі, стало ласкавим, теплим, ясним (Коцюб., І, 1955, 75).

Значення в інших словниках

1. зрадіти — зраді́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зрадіти — -ію, -ієш, док., без додатка, кому, чому, з кого – чого, розм. ким, чим. Відчути радість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зрадіти — РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.  Словник синонімів української мови
4. зрадіти — Зраді́ти, -ді́ю, -єш гл. Обрадоваться. Єв. Мр. ХIV. 11. «Вже козак твій назад іде». А козачка тому зраділа. Чуб. V. 1171. Пані зраділа. МВ. ІІ. 40. Як вгляділо я вас, так аж зраділо. Гліб. 1.  Словник української мови Грінченка