зрадіти

РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.: зраді́ти, зра́дуватися розм. ура́дуватися (вра́дуватися) діал. уті́шитися (вті́шитися), сті́шитися розм. Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); (Сокуренко:) Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); (Химка:) Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, — так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). — Пор. весели́тися.

Значення в інших словниках

1. зрадіти — зраді́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зрадіти — -ію, -ієш, док., без додатка, кому, чому, з кого – чого, розм. ким, чим. Відчути радість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зрадіти — ЗРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., без додатка, кому, чому, з кого — чого, розм. ким, чим. Відчути радість. Зраділи всі [звірі], що Лис такий моторний, Що буде їм вечеря і обід (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
4. зрадіти — Зраді́ти, -ді́ю, -єш гл. Обрадоваться. Єв. Мр. ХIV. 11. «Вже козак твій назад іде». А козачка тому зраділа. Чуб. V. 1171. Пані зраділа. МВ. ІІ. 40. Як вгляділо я вас, так аж зраділо. Гліб. 1.  Словник української мови Грінченка