зсідати
ЗСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗСІ́СТИ, зся́ду, зся́деш, док. Сходити, злазити на землю (з коня, воза і т. ін.).
З чужого коника і в грязі зсідають (Номис, 1864, № 9691);
Діти повилазили ще вище на пліт та придивлялися, як молода зсідає з воза, як іде до хати (Кобр., Вибр., 1954, 152);
— Зсядьте з коня, панно Маню! Вертати верхом ви нині не зможете більше (Коб., III, 1956, 84).
Словник української мови (СУМ-11)