зубенята

ЗУБЕНЯ́ТА, ня́т, мн. Зменш.-пестл. до зу́би ( див. зуб 1).

Одарочка усміхалася і оченятами, і зубенятами (Мирний, І, 1954, 253);

Засміявся Валерик, сяйнувши своїми дрібними, як білі іскри, зубенятами (Гончар, Таврія, 1952, 79).

Значення в інших словниках

1. зубенята — зубеня́та множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. зубенята — -нят, мн. Зменш.-пестл. до зуби (див. зуб 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови