зумкотіти
ЗУМКОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Видавати одноманітні високі звуки при польоті; дзижчати (про комах).
Мухи зумкотіли (Стеф., І, 1949, 44);
// Швидким рухом, польотом утворювати такі звуки.
Кулі тонко зумкотіли над її головою (Гончар, II, 1954, 39).
Словник української мови (СУМ-11)