зустрінутий
ЗУСТРІ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зустрі́нути 1, 2.
Особливо не довіряє [Махно] жінкам.. Ворожка-циганка, зустрінута в степу, недавно сказала, що загине від жіночої руки (Гончар, II, 1959, 336);
Скоро, з уловом багатим, рибалки, зустрінуті радо, прибудуть в свою Кузеранду — у рідне рибальське село (Гонч., Вибр., 1959, 269);
// зустрі́нуто, безос. присудк. сл.
В полку.. звістку про парад було зустрінуто як насмішку (Гончар, II, 1959, 351).
Словник української мови (СУМ-11)