зух
ЗУХ, а, ч., фам. Завзята людина; молодець, хват.
— Що за зух наш Кирило, — сміються запорожці,— не побоїться і чорта позвать у дружки (Стор., І, 1957, 97);
// Пройда.
[Степан:] Хіба один чоловік може побороти зграю здирщиків, зухів, що тільки й годуються та жирують з людського лиха? (Стар., Вибр., 1959, 346).
Словник української мови (СУМ-11)