зціплюватися

ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і діал. ЗЦІПЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ЗЦІ́ПИТИСЯ, иться; мн. зці́пляться; док.

1. Щільно стулятися (про зуби, уста і т. ін.).

Ми.. не маємо картини війни, такої картини, від котрої зціплювалися б в ненависті до її ініціаторів зуби (Еллан, II, 1958, 167);

Каїн затремтів, ..Ненависть дика блиснула в очах, А на устах безкровних, що зціпи́лись, Замерло недошептане прокляття (Фр., X, 1954, 372);

Оленка подивилася Семенові в очі.. Губи знов зціпились на кам’яну мовчанку (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 417).

2. Зводитися щільно докупи; міцно стискатися (про пальці, кулаки, руки).

Труп лежав лицем угору; ліва рука його одкинулась геть, а права міцно зціпилася (Мирний, І, 1954, 313);

У неї судорожно зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль. Нечутно молилася… (Коб., II, 1956, 26);

*Образно. Усі чуття зціпляються так тісно, дружно В один акорд — великий — жаль… (Фр., XIII, 1954, 28).

3. перен. Під дією морозу ставати твердим, застиглим;

// Ставати малорухливим, бездіяльним (від холоду, страху і т. ін.).

Взимку зціпишся вся і чекаєш, чекаєш тої весни, як щастя свого, як волі самої! (Крот., Сини.., 1948, 31).

Значення в інших словниках

1. зціплюватися — зці́плюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зціплюватися — -юється і діал. зціплятися, -яється, недок., зціпитися, -иться; мн. зціпляться; док. 1》 Щільно стулятися (про зуби, уста і т. ін.). 2》 Зводитися щільно докупи; міцно стискатися (про пальці, кулаки, руки). 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зціплюватися — СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.  Словник синонімів української мови