зчаста

ЗЧА́СТА, присл., діал. Часто.

Коні, здані на власну волю, самі шукали собі стежки серед сутінків і, зчаста форкаючи, тюпали звільна по похилій каменистій дорозі (Фр., VI, 1951, 60);

— Рахіра забігає тепер уже зчаста, а не раз і по кілька день пробуває у своєї тітки ворожки (Коб., II, 1956, 174).

Значення в інших словниках

1. зчаста — Зча́ста. Часто, часто-густо Поодиноким товариствам порозуміти ся межи собою тяжко буде, а зчаста і неможливо (Б., 1895, 1, 3).  Українська літературна мова на Буковині
2. зчаста — див. часто  Словник синонімів Вусика
3. зчаста — присл., діал. Часто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зчаста — Зча́ста, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зчаста — Зчаста нар. Часто. Щоб ти в мене, донько, зчаста не бувала. Гол. І. 195.  Словник української мови Грінченка