зчіплювати

ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЧЕПИ́ТИ, зчеплю́, зче́пиш; мн. зче́плять; док., перех. Чіпляючи, з’єднувати, сполучати що-небудь одне з одним.

Найняв [Захар] ще одного шофера, зчепили твердим буксиром по дві машини, сам сів за руль другої пари і рано вдосвіта виїхав у зимове незнайоме бездоріжжя (Ле, Право.., 1957, 248);

// Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки).

Жук спинився серед двору, зчепив руки на грудях, підняв голову й дивиться на ясен (Вас., І, 1959, 112);

Штукаренко різко повернувся і, міцно зчепивши пальці обох рук за спиною, знову попрямував до Харкевича (Голов., Тополя.., 1965, 139).

Значення в інших словниках

1. зчіплювати — зчі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зчіплювати — -юю, -юєш і зчіпляти, -яю, -яєш, недок., зчепити, зчеплю, зчепиш; мн. зчеплять; док., перех. Чіпляючи, з'єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. || Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зчіплювати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн.  Словник синонімів української мови
4. зчіплювати — Зчі́плювати, зчі́плюю, зчі́плюєш; зчепи́ти, зчеплю́, зче́пиш, -плять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зчіплювати — Зчіплювати, -люю, -єш сов. в. зчепити, -плю, -пиш, гл. 1) Сцѣплять, сцѣпить. 2) — руку з рукою. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.  Словник української мови Грінченка