зчіплювати

З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. зчіплювати — зчі́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зчіплювати — -юю, -юєш і зчіпляти, -яю, -яєш, недок., зчепити, зчеплю, зчепиш; мн. зчеплять; док., перех. Чіпляючи, з'єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. || Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зчіплювати — Зчі́плювати, зчі́плюю, зчі́плюєш; зчепи́ти, зчеплю́, зче́пиш, -плять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зчіплювати — ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЧЕПИ́ТИ, зчеплю́, зче́пиш; мн. зче́плять; док., перех. Чіпляючи, з’єднувати, сполучати що-небудь одне з одним.  Словник української мови в 11 томах
5. зчіплювати — Зчіплювати, -люю, -єш сов. в. зчепити, -плю, -пиш, гл. 1) Сцѣплять, сцѣпить. 2) — руку з рукою. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.  Словник української мови Грінченка