зіркатий
ЗІРКА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Променистий, сяючий (про очі).
Нахилилася [Настуня] над ним і світить в його душу зіркатими очима (Речм., Весн. грози, 1961, 8).
2. Те саме, що зірки́й.
Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри.. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 180).
3. Пухирчастий (про тісто і т. ін.).
Тісто добре підійшло, зіркате, аж пухкотіло і пахло хмелем (Чорн., Потік.., 1956, 8).
4. Прикрашений зіркою, зірками.
Весело чохкаючи, попахкуючи білястим димком, шумливо підкотив зіркатий, радянський [потяг] (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12).
5. З квітками, подібними формою до зірок.
В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюб., І, 1955, 17).
Словник української мови (СУМ-11)