зіркатий

ЗІРКА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Променистий, сяючий (про очі).

Нахилилася [Настуня] над ним і світить в його душу зіркатими очима (Речм., Весн. грози, 1961, 8).

2. Те саме, що зірки́й.

Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри.. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 180).

3. Пухирчастий (про тісто і т. ін.).

Тісто добре підійшло, зіркате, аж пухкотіло і пахло хмелем (Чорн., Потік.., 1956, 8).

4. Прикрашений зіркою, зірками.

Весело чохкаючи, попахкуючи білястим димком, шумливо підкотив зіркатий, радянський [потяг] (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12).

5. З квітками, подібними формою до зірок.

В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (Коцюб., І, 1955, 17).