зіщулювати

ЗІЩУ́ЛЮВАТИ і ЗЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗІЩУ́ЛИТИ і ЗЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Стулюючи повіки, прикривати (око, очі).

Троша зіщулив одне око й підморгнув до Ладі (Панч, Гарні хлопці, 1959, 32).

2. Стискати, морщити (губи).

Цариця побожна закотила під лоба очі, зіщулила губи, зітхнула (Кочура, Зол. грамота, 1960, 165).

3. Притискати до голови, прищулювати (вуха) (про тварин).

Коні здригнулись, зіщулили вуха і нетерпляче затупцювали на місці (Панч, Вибр., 1947, 370).

Значення в інших словниках

1. зіщулювати — зіщу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зіщулювати — і зщулювати, -юю, -юєш, недок., зіщулити і зщулити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Стулюючи повіки, прикривати (око, очі). 2》 Стискати, морщити (губи). 3》 Притискати до голови, прищулювати (вуха) (про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зіщулювати — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови