з’їдений

З’Ї́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до з’їда́ти 1-5.

Коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з’їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 191);

Заїдене міллю сукно спахнуло курявою, як димом (Н.-Лев., III, 1956, 168);

Той [Федір Лук’янович] розкладав на ганку старі коси, мідні монети, наполовину з’їдену іржею шаблю (Мушк., Серце.., 1962, 60);

// з’ї́дено, безос. присудк. сл.

Другу страву вже з’їдено (Ю. Янов., II, 1958, 36).