кавалок
КАВА́ЛОК, лка, ч., розм. Те саме, що шмато́к.
Баба була сама, стара, мала хату та й той кавалок поля далеко від села (Фр., IV, 1950, 10);
— Коли б це.. вирватись з Вінниці. Щоб хоч куток теплий мати, хліба кавалок (Коцюб., І, 1955, 453);
Кавалки снігу полетіли на здивовану дівчину з-під кінських копит (Ле, Наливайко, 1957, 67).
Словник української мови (СУМ-11)