кавалок
кава́лок
Лка, ч., розм. Те саме, що шматок.
О боже праведний, важка докука –
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі – лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть. (ЗД:62);
Каміння брила,
що рине в безвість –
кавалок болю. (Т.1, кн.2:52).
Словник поетичної мови Василя Стуса