кадуб

ка́дуб

А, ч., рідко. Велика діжка.

Ніби сад осінній

поріс ці кадуби, мішки і скрині

і проімшанив зчовганий поріг. (ЧТ:110);

Як добре сіятись під небом,

ісклавши в копи хліб смертей,

і пильнувати сон очей,

бо мед гріхів цідити треба

в спижеві кадуби ночей. (П-1:125).

Значення в інших словниках

1. кадуб — ка́дуб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кадуб — див. діжка  Словник синонімів Вусика
3. кадуб — див. кадіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кадуб — ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком...  Словник синонімів української мови
5. кадуб — КА́ДУБ див. ка́діб.  Словник української мови в 11 томах
6. кадуб — Кадуб, -ба м. = кадіб. Ном. № 12888.  Словник української мови Грінченка