кальний

(калний), -а, -е, розм. Брудний, заболочений.

...хоч на мить відкатити калні рукави

і забуть кочегарку, і багра, і гамір. (ЗД:95);

Несамовито-синій вороновий

розкрилений скоропис напівкільний –

душі твоєї витлілі окрушини –

з кального сонця приспадає тихо... (ЗД:140).

Значення в інших словниках

1. кальний — кальни́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. кальний — див. БРУДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. кальний — див. неохайний  Словник синонімів Вусика
4. кальний — -а, -е, розм. Те саме, що брудний; заболочений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кальний — А, -е. Гарний, модний, захоплюючий. Кульний клуб.  Словник сучасного українського сленгу
6. кальний — ГРЯЗЬКИ́Й (про ґрунт, дорогу — з гряззю), БАГНИ́СТИЙ, БОЛО́ТИСТИЙ, БРУДНИ́Й рідше, КАЛЬНИ́Й розм. Виїхали ми у двір, — так собі звичайний і грязький, бо негода була (Ганна Барвінок); Порушалася з такою невимушеною грацією, що приємно було дивитись...  Словник синонімів української мови
7. кальний — Кальни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кальний — КАЛЬНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що брудни́й; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл.  Словник української мови в 11 томах
9. кальний — Кальний, -а, -е Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. см. калний.  Словник української мови Грінченка