кальний
КАЛЬНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що брудни́й; заболочений.
Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл., І, 1952, 133);
Іван повернув коней — і не забарилися вони скритися в кальних городських вулицях… (Мирний, І, 1954, 357);
Осінній шлях… Кальний осінній шлях (Перв., І, 1958, 311).
Словник української мови (СУМ-11)