Значення в інших словниках
-
кальний —
кальни́й прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
-
кальний —
див. неохайний
Словник синонімів Вусика
-
кальний —
-а, -е, розм. Те саме, що брудний; заболочений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кальний —
(калний), -а, -е, розм. Брудний, заболочений. ...хоч на мить відкатити калні рукави і забуть кочегарку, і багра, і гамір. (ЗД:95); Несамовито-синій вороновий розкрилений скоропис напівкільний – душі твоєї витлілі окрушини – з кального сонця приспадає тихо... (ЗД:140).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
кальний —
А, -е. Гарний, модний, захоплюючий. Кульний клуб.
Словник сучасного українського сленгу
-
кальний —
ГРЯЗЬКИ́Й (про ґрунт, дорогу — з гряззю), БАГНИ́СТИЙ, БОЛО́ТИСТИЙ, БРУДНИ́Й рідше, КАЛЬНИ́Й розм. Виїхали ми у двір, — так собі звичайний і грязький, бо негода була (Ганна Барвінок); Порушалася з такою невимушеною грацією, що приємно було дивитись...
Словник синонімів української мови
-
кальний —
Кальни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кальний —
КАЛЬНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що брудни́й; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
кальний —
Кальний, -а, -е Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. см. калний.
Словник української мови Грінченка