кально
КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальни́й;
// у знач. присудк. сл.
Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Кв.-Осн., II, 1956, 144);
— І росяно, і кально, скрізь калюжі,— Погано та ще й дуже (Гл., Вибр., 1951, 35).
Словник української мови (СУМ-11)