кально —
розм. Присл. до кальний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кально —
Ка́льно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кально —
КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальни́й; // у знач. присудк. сл. Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Кв.-Осн., II, 1956, 144); — І росяно, і кально, скрізь калюжі,— Погано та ще й дуже (Гл., Вибр., 1951, 35).
Словник української мови в 11 томах
кально —
Кально нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. н. п. см. кално.
Словник української мови Грінченка