кально

Кально

нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. н. п. см. кално.

Значення в інших словниках

1. кально — ка́льно присудкове слово брудно; заболочено незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. кально — розм. Присл. до кальний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кально — Ка́льно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кально — КА́ЛЬНО, розм. Присл. до кальни́й; // у знач. присудк. сл. Снігу нема, і води нема, і у полі не кально, а сухісінько усюди (Кв.-Осн., II, 1956, 144); — І росяно, і кально, скрізь калюжі,— Погано та ще й дуже (Гл., Вибр., 1951, 35).  Словник української мови в 11 томах