кавкнути
КА́ВКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ка́вкати.
Стрівши турка на порозі, як лине [окріп] йому межи очі, так він і не кавкнув… (Укр.. казки, легенди.., 1957, 424);
// безос.
В повітрі свиснув дрючок і так гупнув Терентія по спині, що аж всередині кавкнуло (Стельмах, Хліб.., 1959, 514).
Словник української мови (СУМ-11)