кадібок

КА́ДІБОК, бка, ч. Зменш. до ка́діб.

Сінешні і хатні двері відчинені. Пахне борошном і влежаними яблуками; посеред сіней перекинутий кадібок з грушками (Тют., Вир, 1964, 428).

Значення в інших словниках

1. кадібок — ка́дібок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кадібок — -бка, ч. Зменш. до кадіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови