кайло

КА́ЙЛО, а, с. Вигнутий і загострений з одного або обох кінців металевий молоток на довгому дерев’яному держакові, який використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння тощо.

Вона здригалася з остраху, уявляючи собі, як її татко лежить глибоко під землею в норі.., лежить і б’є кайлом вугіль… (Гр., Без хліба, 1958, 155);

Аж сам граніт, його злякавшись сил, Під кайлом розпадається на пил (Бажан, II, 1947, 236).

Значення в інших словниках

1. кайло — ка́йло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кайло — Мотика, г. оскард, сов. кирка.  Словник синонімів Караванського
3. кайло — Кайло — pick, axe pick — *Hacke, Haue, Picke, Spitzhacke, Letlenhaue, Schrämhaue, Keilhaue — ручний гірничий інструмент...  Гірничий енциклопедичний словник
4. кайло — -а, с. Вигнутий і загострений з одного чи обох кінців металевий молоток на довгому дерев'яному держакові, що його використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кайло — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П.  Словник синонімів української мови