каламут

КАЛАМУ́Т, у, ч., розм. Неприємність, клопіт; сварка.

[Захарко:] Коли б з цього кумовання не вчинилося якого каламуту! (Кроп., II, 1958, 159);

— Це ж той їх наречений, що колись проти панни той каламут на ярмарці вчинив (Вас., II, 1959, 333).

Значення в інших словниках

1. каламут — каламу́т іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. каламут — див. бешкетник; сварка  Словник синонімів Вусика
3. каламут — -у, ч., розм. Неприємність, клопіт; сварка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каламут — СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РА перев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯ ірон., СВАРНЯ́ розм., ГРИЗНЯ́ розм. ГРИЗОТНЯ́ розм. рідше, ГРИЗО́ТА розм. рідше, КРИК розм., ЗА́КОЛОТ розм.  Словник синонімів української мови
5. каламут — Каламут, -та и -ту м. 1) = баламут. 2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. см. каломут.  Словник української мови Грінченка