каламута

КАЛАМУ́ТА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що каламу́ть 3; каламут.

В голові [Гриба] клубилась якась туманна каламута, то знов якась порожнеча жахлива (Козл., Мандрівники, 1946, 45).

Значення в інших словниках

1. каламута — див. сварка  Словник синонімів Вусика
2. каламута — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що каламуть 3); каламут.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каламута — Каламута, -ти ж. = каламут 2. Мир. ХРВ. 86.  Словник української мови Грінченка