1. Словник української мови в 11 томах

каламута

КАЛАМУ́ТА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що каламу́ть 3; каламут.

В голові [Гриба] клубилась якась туманна каламута, то знов якась порожнеча жахлива (Козл., Мандрівники, 1946, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламута — див. сварка Словник синонімів Вусика
  2. каламута — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що каламуть 3); каламут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каламута — Каламута, -ти ж. = каламут 2. Мир. ХРВ. 86. Словник української мови Грінченка