каламуття
КАЛАМУ́ТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що каламу́ть.
Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (Козл., Ю. Крук, 1957, 391);
Надворі ж оха завірюха. Мов звір голодний, завива І наддає пергу гризоті Та каламуття голові… (Стар., Поет. тв., 1958, 67).
Словник української мови (СУМ-11)