каламуття
КАЛАМУ́ТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що каламу́ть.
Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (Козл., Ю. Крук, 1957, 391);
Надворі ж оха завірюха. Мов звір голодний, завива І наддає пергу гризоті Та каламуття голові… (Стар., Поет. тв., 1958, 67).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каламуття — каламу́ття іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- каламуття — -я, с., рідко. Те саме, що каламуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каламуття — КАЛАМУ́ТЬ (каламутна рідина), МУТЬ розм., КАЛАМУ́ТТЯ розм. Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (П. Тичина); Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (П. Козланюк). Словник синонімів української мови