каламуття

КАЛАМУ́ТЬ (каламутна рідина), МУТЬ розм., КАЛАМУ́ТТЯ розм. Ріка в бігу — аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть (П. Тичина); Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (П. Козланюк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламуття — каламу́ття іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. каламуття — -я, с., рідко. Те саме, що каламуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каламуття — КАЛАМУ́ТТЯ, я, с., рідко. Те саме, що каламу́ть. Він зімкнув щільно повіки, та миттю гаряча ріка підхопила його.. й понесла в розклекотане каламуття, мов зайця у повінь (Козл., Ю. Крук, 1957, 391); Надворі ж оха завірюха. Словник української мови в 11 томах