калан
КАЛА́Н, а, ч. Хижий ссавець родини куницевих; морська видра, камчатський бобер.
Вчені спостерігали, як калани, тримаючи подушечками камінь, розтрощують міцні черепашки, щоб добути звідти молюсків (Наука.., 12, 1965, 16);
Калан — дивна тварина. Довжина його трохи більше метра, а шкура досягає двох метрів (Роб. газ., 19.IV 1973, 4).
Словник української мови (СУМ-11)