калган
КАЛГА́Н, у́, ч. Трав’яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною.
Баба Параска заправляла горілку міцним калганом (Н.-Лев., I, 1956, 323);
Ті сміливці [чумаки] привозили з Півдня та Сходу не тільки сіль та рибу, а й ліки та книги, калган і перець, і грецькі вина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26).
Словник української мови (СУМ-11)