калган
КАЛГА́Н, у́, ч. Трав’яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною.
Баба Параска заправляла горілку міцним калганом (Н.-Лев., I, 1956, 323);
Ті сміливці [чумаки] привозили з Півдня та Сходу не тільки сіль та рибу, а й ліки та книги, калган і перець, і грецькі вина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калган — калга́н іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- калган — -у, ч. Трав'яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб чи кладуть у горілку, щоб зробити її запашною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- калган — Калган, -ну м. раст. калганъ, Maranta galanga. Баба Параска заправляла горілку міцним калганом. Левиц. І. 522. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69. Словник української мови Грінченка