калита
КАЛИТА́, и́, ж., заст.
1. Торба для грошей.
В шкіряних мішках і величних калитах стояли стоси старої, щирозолотої монети (Фр., VIII, 1952, 156);
Хозарин дивився якийсь час Амбалові у вічі, потім поліз у кишеню і витяг звідти набиту золотом калиту (Міщ., Сіверяни, 1961, 56).
2. Помащений медом корж, який вживають для ворожіння в день святого Андрія.
Їду, їду калити кусати (Чуб., III, 1872, 259).
Словник української мови (СУМ-11)