каломель

КА́ЛОМЕЛЬ, ю, ч. Хлориста ртуть, білий або жовтуватий дрібнокристалічний порошок, що застосовується в електротехніці й медицині (як проносний, сечо— та жовчогінний засіб тощо).

Каломель можна добути також дією соляної кислоти або кухонної солі на розчинні солі закису ртуті (Заг. хімія, 1955, 557).

Значення в інших словниках

1. каломель — ка́ломель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каломель — Каломель — calomel — Kalomel – мінерал, хлорид ртуті. Склад: 2[Hg2Cl2]. Сингонія тетрагональна. Вторинний мінерал. Утворюється при зміні кіноварі, ртутного срібла, амальґами, ртутної бляклої руди, селенового метацинабариту та ін.  Гірничий енциклопедичний словник
3. каломель — -ю, ч. Бісмонохлорид меркурію; білий або жовтуватий дрібнокристалічний порошок, що застосовується в електротехніці й медицині (як проносний, сечо- і жовчогінний засіб тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каломель — ка́ломель (від грец. καλός – гарний і μέλας – чорний) хлориста ртуть; білі або жовтуваті кристали. Застосовують у медицині – зовнішньо, як протимікробний засіб (присипки, мазі), а також як проносний, сечогінний і жовчогінний засоби; в електротехніці.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. каломель — Ка́ломель, -мелю, -леві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)