камениця
КА́МЕНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що кам’яни́ця 1.
Я ще якийсь час ходив, мов вартовий, перед брамою тої камениці, де жила вона (Фр., IV, 1950, 291);
Зайшов у ту вуличку й переконався, що ззаду кождої камениці тягнеться.. подвір’я (Март., Тв., 1954, 163).
Словник української мови (СУМ-11)