камилавка
КАМИЛА́ВКА, и, ж. Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з оксамиту, що носять православні священики як відзнаку, нагороду.
— Не забувайте, що мій дід був тридцять років благочинним, мав камилавку та золотий хрест на грудях (Н.-Лев., III, 1956, 348);
— Добрий вечір добрим людям! — безтурботно, щасно вклоняється [отець Миколай] столам і бережно скидає камилавку (Стельмах, І, 1962, 334).
Словник української мови (СУМ-11)