камка

КА́МКА, и, ж.

1. (Lostera marina L.). Морська трава.

Поперед матні котились цілі покоси морської трави, камки (Н.-Лев., II, 1956, 228).

2. заст. Головний жіночий убір.

Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить (Чуб., III, 1872, 318).

КАМКА́, и́, ж. Старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками.

З предметів розкоші [з Росії на Україну] привозились дороге хутро, особливо соболине, дорогі тканини — кармазини й камки (Іст. УРСР, І, 1953, 285).

Значення в інших словниках

1. камка — ка́мка 1 іменник жіночого роду морська трава ка́мка 2 іменник жіночого роду головний убір камка́ іменник жіночого роду тканина  Орфографічний словник української мови
2. камка — I к`амка-и, ж. 1》 Морська трава. 2》 заст. Головний жіночий убір. II камк`а-и, ж. Старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. камка — КА́МКА¹, и, ж. Рід багаторічних морських трав родини камкових; цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер завсіди зносить камку в море (І.  Словник української мови у 20 томах
4. камка — камка (камха) шовкова тканина з розводами  Словник застарілих та маловживаних слів
5. камка — камка́ (тюрк.) шовкова кольорова тканина з візерунками.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. камка — Камка, -ки ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левин.  Словник української мови Грінченка