камка

КА́МКА¹, и, ж.

Рід багаторічних морських трав родини камкових; цілком або більшою своєю частиною занурені у воду.

Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер завсіди зносить камку в море (І. Нечуй-Левицький);

Після роботи має він звичку пройтись надбережжям, подивитись, що море викида .. То викине тобі чорну купу камки з слизистими водоростями, то медузу, то черепашки мідій (О. Гончар);

Камка багата на органічний йод, залізо, цинк, мідь, кобальт та інші мікроелементи (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. камка — ка́мка 1 іменник жіночого роду морська трава ка́мка 2 іменник жіночого роду головний убір камка́ іменник жіночого роду тканина  Орфографічний словник української мови
2. камка — I к`амка-и, ж. 1》 Морська трава. 2》 заст. Головний жіночий убір. II камк`а-и, ж. Старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. камка — камка (камха) шовкова тканина з розводами  Словник застарілих та маловживаних слів
4. камка — камка́ (тюрк.) шовкова кольорова тканина з візерунками.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. камка — КА́МКА, и, ж. 1. (Lostera marina L.). Морська трава. Поперед матні котились цілі покоси морської трави, камки (Н.-Лев., II, 1956, 228). 2. заст. Головний жіночий убір.  Словник української мови в 11 томах
6. камка — Камка, -ки ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левин.  Словник української мови Грінченка