канава

КАНА́ВА, и, ж.

1. Довга заглибина, викопана в землі; рів.

Як стрибоне [жеребець] раз, удруге, плиг через канаву і покотив скільки видно степом, мов на крилах (Стор., І, 1957, 183);

— Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293);

Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канави (Гончар, Таврія.., 1957, 115);

Осушувальні канави.

2. заст. Канал.

Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату,— ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню [вічну] роботу та канави копати (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. канава — (довга заглибина в землі) окіп, окоп, рів, діал. фоса.  Словник синонімів Полюги
2. канава — кана́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. канава — Рівчак, рів, д. фоса, сов. кювет; (з насипом) окіп; З. канал.  Словник синонімів Караванського
4. канава — Канава — ditch, trench — Graben, Rösche — відкрита гірнича чи геологорозвідувальна виробка, що має невеликі порівняно з довжиною поперечні розміри. Призначення К. в геології — виявлення виходів г.п., опробування; в гірн.  Гірничий енциклопедичний словник
5. канава — -и, ж. 1》 Довга заглибина, викопана в землі; рів. Осушувальні канави. 2》 заст. Канал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. канава — Рів, перекоп  Словник чужослів Павло Штепа
7. канава — КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів).  Словник синонімів української мови
8. канава — Кана́ва, -ви; -на́ви, -на́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. канава — Канава, -ви ж. 1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте. 2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати. Грин. III. 595.  Словник української мови Грінченка