канава —
кана́ва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
канава —
Канава — ditch, trench — Graben, Rösche — відкрита гірнича чи геологорозвідувальна виробка, що має невеликі порівняно з довжиною поперечні розміри. Призначення К. в геології — виявлення виходів г.п., опробування; в гірн.
Гірничий енциклопедичний словник
канава —
-и, ж. 1》 Довга заглибина, викопана в землі; рів. Осушувальні канави. 2》 заст. Канал.
Великий тлумачний словник сучасної мови
канава —
Рів, перекоп
Словник чужослів Павло Штепа
канава —
КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів).
Словник синонімів української мови
канава —
КАНА́ВА, и, ж. 1. Довга заглибина, викопана в землі; рів. Як стрибоне [жеребець] раз, удруге, плиг через канаву і покотив скільки видно степом, мов на крилах (Стор., І, 1957, 183); — Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
канава —
Канава, -ви ж. 1) Канава, ровъ. Од села Ситників до города Корсуня канавою перекопайте Потоцького піймайте. 2) Каналъ. Ой обізвався козак молоденький воєводі за плату, — ой набили на ноги кайдани, дали в руки лопату, ой послали на вішню работу та канави копати. Грин. III. 595.
Словник української мови Грінченка