каналія
КАНА́ЛІЯ, ї, ж., розм., лайл. Про підступну, хитру людину; шельма, пройдисвіт, шахрай.
— Ось, бачте, при медалі я,— Кричав Рябусь поміж людей,— А не якась каналія (Воронько, Тепло.., 1959, 55);
// Про спритну, хитру тварину.
[Горнов:] Сторожкі, каналії [качки], і на півтораста ступенів не підпустили (Кроп., І, 1958, 396).
Словник української мови (СУМ-11)